Вульвовагінальний кандидоз (ВВК) — це інфекційне запалення слизової оболонки вульви та піхви, спричинене грибами роду Candida, яке найчастіше виникає у жінок репродуктивного віку. Нині 70% жінок повідомляють про наявність хоча б одного епізоду ВВК в той чи інший момент свого життя. Близько 8% жінок страждають від рецидивуючого перебігу даного захворювання. Найпоширенішим збудником ВВК є ​​Candida albicans (приблизно в 90% випадків), а в інших випадках ВВК найчастіше викликає Candida glabrata.

Через широку доступність в Україні безрецептурних медикаментів для лікування багато пацієнтів із кандидозним вульвовагінітом, швидше за все, не звертаються за допомогою до гінеколога. Проте важливо розуміти, що будь-яка зміна характеру вагінальних виділень не означає, що у вас “молочниця”, та і лікування з рекламних роликів чи порад знайомих може призвести до ускладненого перебігу запального процесу.

Candida є представником нормальної мікрофлори піхви, і лише наявність провокуючих факторів може викликати її надмірне розмноження, що і призводить до виникнення скарг. Тому ізольоване знаходження Candida в мазках у асимптомних жінок не свідчить про наявність кандидозу і не вимагає лікування.

Провокуючі фактори:

• менструація і декілька днів до її початку;
• стани, пов’язані з підвищеним рівнем естрогену в організмі жінки (вагітність, прийом КОК та замісної гормональної терапії);
• прийом антибіотиків широкого спектру, оскільки вони вбивають не лише “погані” бактерії, але й корисні, наприклад лактобактерії піхви;
• цукровий діабет І і ІІ типу;
• ожиріння;
• залізодефіцитна анемія;
• імунодефіцитні стани (ВІЛ-інфекція, прийом глюкокортикоїдів, протипухлинних препаратів);
• дерматологічні захворювання шкіри (псоріаз, плоский лишай);
• наявність протизаплідної спіралі;
• використання ароматизованого туалетного паперу, прокладок, тампонів;
• носіння тісного одягу, синтетичної білизни.

ВВК – це діагноз, що встановлюють при поєднанні типової клінічної картини, об’єктивних змін при вагінальному огляді та мікроскопії мазків.

Найчастіші симптоми:

• свербіж;
• печіння;
• набряк та почервоніння вульви і піхви;
• диспареунія (біль під час статевого акту);
• дизурія (біль та дискомфорт при сечовипусканні);
• наявність білувато-сірих, сирнистих виділень.

Загалом обстеження при підозрі ВВК включає опитування, огляд жінки на кріслі, визначення pH піхви та мікроскопію вагінальних зразків. У пацієнток з вульвовагінальним кандидозом рН піхви, як правило, є незміненим (<4.5). Під час мікроскопії зафарбованого за Грамом мазка виявляють тіло гриба, гіфи чи псевдогіфи. Таким чином, гінеколог проводить диференційну діагностику вульвовагінітів різної етіології і остаточно підтверджує чи спростовує наявність у пацієнтки ВВК.

ТОП-міфів

1) передається статевим шляхом;

Це не відповідає дійсності, оскільки Candida є представником нормального біоценозу піхви жінки.

2) все, що пов’язано зі зміною характеру вагінальних виділень та свербежем, дорівнює діагнозу “молочниця”;

Насправді встановити діагноз може лише гінеколог на очному прийомі, тому обов’язковим є звертання до лікаря. Вагініти мають різну етіологію, як інфекційну, так і алергічну, правильна постановка діагнозу – гарантія призначення адекватної медикаментозної терапії.

3) виникає при вживанні продуктів, що містять дріжді і вуглеводи;

У дослідженнях не було виявлено достатньо доказів про зв’язок споживання цих продуктів і виникнення захворювання, тому дієтичні обмеження є необґрунтованими.

4) заборона статевих стосунків і обов’язкове лікування статевого партнера;

Кандидоз не є інфекцією, що передається статевим шляхом. Обмеження можуть бути раціональними лише у тому випадку, якщо коїтус погіршує наявні симптоми у пацієнтки і приносить дискомфорт. Проте важливо наголошувати, що при лікуванні місцевими препаратами (креми, свічки) проникність латексу зростає, тому ступінь захисту презерватива знижується.

5) антибіотики і антисептики лікують ВВК;

ВКК – це захворювання, викликане грибами, тому лікування препаратами, що не впливають на грибкову флору, є недоцільним і призведе лише до погіршенння симптомів.

6) лікування включає споживання великої кількості часнику та спринцювання.

На сьогодні, немає достатніх доказів про користь таких методів лікування. Також спринцювання сприятиме “вимиванню” усієї флори і ще більше порушуватиме баланс біоценозу піхви.

Лікування

Медикаментозна терапія кандидозу включає у себе використання антигрибкових препаратів у таблетках, свічках, кремі чи мазі протягом 1-7 днів (в залежності від концентрації препарату і дозування). Найчастіше використовують клотримазол, міконазол, флюконазол, бутоконазол.

Важливим також є усунення провокуючих факторів, що були описані вище, уникання носіння синтетичної білизни та використання парфумованих засобів особистої гігієни.

Інколи стандартна схема лікування є неефективною, в такому випадку ми можемо думати про ускладнений перебіг ВВК, що вимагає тривалішого лікування.

Якщо жінка страждає симптомами кадидозу більше 4 епізодів на рік, це говорить про рецидивуючий перебіг вагініту. Оскільки збудником ВВК в такому випадку частіше не є Candida albicans, це вимагає довготривалої схеми супресивної терапії. Перша лінія лікування включає прийом флуконазолу кожні три дні з подальшим переходом на щотижневий прийом протягом 6 місяців.

Отже, не займайтеся самолікуванням, за наявності скарг не уникайте очного візиту до вашого лікаря, бо лише фахівець може правильно встановити діагноз і признати адекватну терапію.

Vitaliia Dudik